22 листопада о 16.00 учні 4-Б і 6-А класу долучилися до акції ,,Запали Свічку пам’яті”. Свічка у вікні – це знак того, що ми живі. Це наш протест проти геноциду та віра в майбутнє України. Ми пам’ятаємо тих, кого вбили голодом, і підтримуємо тих, хто сьогодні захищає нашу свободу, і наше життя.
День пам’яті жертв Голодоморів.
Щороку в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів. Це день, коли ми згадуємо мільйони людей, чиї життя були зруйновані трагічними подіями минулого. Учні 5-Б класу також підтримали цю важливу акцію та долучилися до вшанування пам’яті.
Голодомор 1932–1933 років, а також голод 1921–1923 і 1946–1947 років стали важкими випробуваннями для українського народу.
Попри всі труднощі, українці зберегли силу духу, єдність і віру в майбутнє.
Сьогодні пам’ять про ці події допомагає нам цінувати свободу, підтримувати одне одного та берегти свою культуру й мову. Це також нагадування про важливість солідарності та взаємодопомоги.
Учні 5-Б класу долучилися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», підтримавши важливу традицію вшанування пам’яті та продемонструвавши свою повагу до історії. Дитячі долоньки оберігали полум’я, яке стало символом пам’яті, єдності та поваги до минулого.
«Світло свічі у сутінках мерехтить,
Немов молитва за тих, кого нема.
Хай пам’ять зерном у серцях проростить
І береже від смутку й пітьми.»
«Запали свічку» — загальнонаціонально-міжнародна акція, яка відбувається щорічно в День пам’яті жертв Голодомору в четверту суботу листопада.
Під час акції Свіча пам’яті запалюється о 16: 00. Діти 7Б класу запалили свічки, вшанували пам’ять жертв Голодомору. Символізм полягає у тому, що це час переважно збігається з вечором останнього дня осені, після якого настає Ніч і Зима. Акція «Запали свічку» повинна нагадувати всім українцям, як важко було пережити жертвам Голодомору голодні і холодні зимові ночі 1932-1933 років.
Щороку, коли надворі стає холодно, в один із листопадових днів учні 2-А класу згадали дуже сумну сторінку нашої української історії. Цей день називається Днем пам’яті жертв Голодомору.
Ми згадуємо це, бо:
Ми пам’ятаємо: ии хочемо, щоб імена тих, хто помер від голоду, жили у наших серцях.
Ми цінуємо: ми бачимо, як важливо мати хліб на столі та мир у країні.
Ми обіцяємо: ми ніколи не дозволимо, щоб такий великий біль трапився знову.
Кожне зернятко хліба, яке ми їмо сьогодні, — це нагадування про те, як важливо його берегти
